logo 111.lviv.ua
Фотоклуб-статті
Інтерв'ю Марти Сирко для brandigo.info

Марта Сирко: “Голе Тіло Про Жінку Може Сказати Більше”

Оприлюднено 07 Гру 2011 в фотографи

foto: Марта Сирко: Голе Тіло Про Жінку Може Сказати БільшеЗ одного боку це інтерв’ю з шістнадцятирічним фотографом, з іншого – бесіда з фотографом, котрий проводив виставку власних робіт. До всього, Марта фотографує надзвичайно мистецьке (а вже потім звабливе) ню, яке має всі шанси й справа стати новим словом у старому реченні. Також у неї чудово вдаються роботи, котрі Рембрандту не гріх було добавити в портфоліо.
Чи можна черпати натхення з коров’ячих голів на людських трупах? В чому помилка Містера Фрімена та чим відрізняється митець від сірої маси. Ці і решта відповідей на .html-сторінках нашого видання.

- Ти уже вибрала що будеш?
- Так.
- Чудово. Скажи, як би ти охарактеризувала таку наче й попсову штуку, як Ринок Фотографів Львова? Ти ще вельми юна, а їх уже стільки.
- Якщо так говорити, то я б не відносила себе до фотографів, які мають супер прекрасні роботи, але… Нажаль львівські початківців-фотографів дуже багато! Чи то погано? – Не знаю. Рік тому я була таким самим фотолюбителем: фотографувала квіточки, сніжок і тому подібне… Але якось так сталось, що один фотограф сказав мені, що краще б я не фотографувала… То вже такі підуть брудні плітки.

foto: Марта Сирко: Голе Тіло Про Жінку Може Сказати Більше

 

Детальніше...
 
Онови композиції: роль і значення у структурі художнього твору, ознаки композиційної побудови

Композиція розуміється діалектично як процес побудови — на основі композиційних принципів і за допомогою композиційних засобів як об'єкт сприйняття — з точки зору психофізіологічних особливостей сприйняття, і як результат процесу побудови, тобто як завершене художнє ціле.

Композиція художнього твору має різні аспекти, в силу яких повинна розглядатися:

  • як розвиток і втілення ідейно-художнього задуму в сюжеті і в художньо-образному рішенні (семантичний аспект)
  • як система відносин усіх елементів форми, в якій матеріалізується задум (синтаксичний аспект)
  • з точки зору впливу художнього цілого на соціально функціонуючу особистість (прагматичний аспект).

Визначення композиції, роль і значення її у структурі художнього твору

Створення художнього твору в будь-якій галузі мистецтва неможливе без композиційної побудови, без приведення до цілісності та гармонії всіх його частин і компонентів.

Композиція — це найважливіший засіб побудови цілісності загальної картини з багатьох складових. Під композицією ми розуміємо цілеспрямовану побудову цілого, де розташування та взаємозв'язок частин обумовлюються сенсом, змістом, призначенням і гармонією цілого.

Закінчений твір також називають композицією, наприклад, твір живопису — картину, музичний твір, балетний спектакль, що складається із номерів, які зв'язані між собою єдиною ідеєю, склад металевих сплавів, парфумів..

Крім того, композицією ще називають навчальну дисципліну, яка навчає законам побудови художнього твору.

Слово "композиція" походить від латинського "Compositio" що означає твір, складання, зв'язок, зіставлення. Всі ці значення певним чином присутні в сучасному розумінні композиції, оскільки, якщо мова йде про композицію, то завжди мається на увазі якась цілісність, наявність складної будови, що містить протиріччя, приведені до гармонійної єдності завдяки системі зв'язків між елементами.

Композиція відсутня в хаотичному нагромадженні предметів. Відсутня вона і там, де зміст абсолютно однорідний,елементарний, має єдине значення. І, навпаки, композиція необхідна для створення цілісності в будь-якій достатньо складній структурі, будь то витвір мистецтва, наукова праця, інформаційне повідомлення або організм, створений природою. Композиція необхідна при створенні форм предметного світу — побутових предметів, машин, будинків і інших об'єктів дизайну та архітектури, це також засіб організації інформації та засіб побудови художньої форми.

Композиція забезпечує логічне і красиве розташування частин, з яких складається ціле, надає ясність і стрункість формі, робить зрозумілим зміст. Логіка побудови та краса, гармонія у співвідношеннях частин цілого притаманна, як вже зазначалося вище, не тільки творінням людини. Ознаки композиції можна знайти і в природних формах — будові рослин, організмах тварин, будову всесвіту. Тому слово "композиція" можна застосовувати до опису квітки, або побудови книги, або ораторської промови. За визначенням М. Гончарової "композиція є виразником структурно-гармонійної цілісності об'єктів художньої форми, предметів і явищ навколишнього світу та, одночасно, засобом організації, побудови цієї цілісності".

Ознаки композиційної побудови

1. Композиційна побудова форми передбачає наявність певної цілі або ідеї.

За визначенням М. Волкова "композиція є конструкцією для сенсу".

Чи може композиція бути позбавленою сенсу? Навіть, у тому випадку, якщо твір представляє собою несюжетну декоративну або абстрактну картину, композиція може містити художній задум, ідею, яку митець реалізує формальними засобами — відносинами форм, кольорових плям, ліній, що можуть виражати, наприклад, боротьбу, взаємодію сил або напруженість.

Адже елементи зображення, якщо вони знаходяться в гармонії між собою, можуть впливати на емоції глядача, народжувати певні асоціації, тобто мати власну естетичну цінність. У цьому випадку гармонія форм, колірних відносин, боротьба протилежностей сама стає "сюжетом" і сенсом картини. У картині може переважати або образно-сюжетний початок або структурний початок, виражений у формальних відносинах елементів композиції. Але композиція, яка є поняттям організуючим, органічно поєднує в собі обидві сторони, — і закономірності її побудови підпорядковані закону гармонійної єдності змісту та форми.

2. Характерною ознакою композиційної побудови є те, що воно завжди розвивається в певних межах.

Ці межі визначаються не тільки просторовими обмеженнями (формою, розміром і форматом аркуша, простору стіни або обмеженням в часі в танці і музиці). Сенс кордонів в тому, щоб відокремити світ реальний від світу зображуваного. Завдяки наявності рамок перед нами постає якийсь особливий світ зі своїм простором, часом, системою цінностей. Б. Успенський писав «рамки позначають границю між внутрішнім світом картини і зовнішнім світом». Рамки твору, з одного боку, пов'язані з навколишнім простором, з іншого — із внутрішньою структурою твору, з організацією елементів всередині композиції, яка диктує певний тип композиції.

Композиція може бути:

  • замкнута, тобто вписуватись в певну форму і повністю підпорядкована їй,
  • або відкрита, тобто композиція припускає уявне продовження в просторі за межами твору.

Але в будь-якому випадку зовнішні границі і тип композиції визначаються внутрішніми зв'язками між її елементами. Ці композиційні вузли та нитки тримають її зсередини в просторово-часових рамках.

3. Ще однією характерною ознакою композиційної побудови є структурність, складність внутрішньої будови твору.

Композиційна побудова відрізняє наявність частин, пов'язаних один з одним системою відносин. Це складне ціле складається з нерівноцінних за змістом та значенням частин. У ньому завжди можна виділити головне і другорядне, центр і периферію. Навіть в орнаментальних композиціях за відсутності організаційного центру композиції можна виділити головний мотив і супроводжуючі його підлеглі мотиви. Співпідпорядкованість частин — так можна визначити цю ознаку.

4. Найважливіша ознака композиції — це єдність і цілісність твору.

У закінченої композиції все взаємопов'язане і все підпорядковано єдиній меті — ідеї, художньому задуму. Ця зв'язаність виявляється і в сюжетно-образному рішенні твору, і в гармонійній впорядкованості його форми. В єдності змісту і форми.

5. Остання необхідна умова композиційної побудови та одна з її важливих ознак — гармонія цілого.

Будь-який художній твір являє собою боротьбу протилежних сторін, — це виявляється і в сюжеті (в протиставленні характерів, ситуацій, і в формальному вирішенні) і в відносинах предметів та простору, в колірних відносинах, тональних, в русі, в рівновазі і так далі. Всі суперечливі моменти в композиції врівноважуються, приводяться до гармонійної впорядкованості.

Принципи композиції

Ознаки композиційної побудови є наочним проявом тих найважливіших принципів композиції, які лежать в основі композиційної побудови. Цими принципами є:

  • Принцип доцільності
  • Принцип єдності складного (цілісність твору)
  • Принцип домінанти (наявність головного, провідного початку)
  • Принцип підпорядкування частин в цілому
  • Принцип динамізму (рух — основа життя і мистецтва)
  • Принцип рівноваги, врівноваженості частин цілого
  • Принцип гармонії (гармонійна єдність елементів форми між собою, єдність форми і змісту в композиції на основі діалектичної єдності протилежностей).

Всі ці принципи виникають з природних, об'єктивно існуючих факторів, з особливостей сприйняття людиною реально існуючої дійсності та з соціально-біологічної потреби в пізнанні, в мистецтві як в способі освоєння світу і як формі суспільної свідомості.

за матеріалами Е. А. Грегорян, “Основы композиции в прикладной графике"

 
Як фотографувати портрет?

Портрет — мабуть найбільш популярний жанр фотографії. Але дійсно майстрів фото-портрету можна перерахувати по пальцях. Чому? Наче фотоапарати у всіх однакові. Вибір моделей — теж.. Що ж вони такого знають, чого не знає решта фотографів?

9 порад для фотографів як знімати гарні портрети:

  1. Не фотографуйте обличчя. Фотографуйте емоції людини, її думки та внутрішній стан. Якщо сфотографувати обличчя — вийде фото на паспорт. Ви ж хочете зовсім не цього, чи не так?
  2. Майже завжди найголовніше в фотозйомці портрету — це світло. Світлом можна малювати, розставляти акценти, щось підкреслювати, або, навпаки, приховувати. Світлом можна створювати настрій. Світлом можна об'єднувати чи розділяти. Світлом можна зробити майже все. Пам'ятайте про це!
  3. Стежте з фоном! Ніколи фон не має притягувати до себе більше уваги ніж головний об'єкт — ваша модель. Якщо фон стає головним, то це вже не портрет, а пейзаж/натюрморт/все-що-завгодно з людиною, яка випадково потрапила до кадру. В кращому випадку у вас вийде жанрова сцена. Але точно не художній портрет. До речі, саме тому фотографи портретисти так люблять об'єктиви з фіксованою фокусної відстанню (наприклад, 50 мм), які завдяки великій апертурі «розмивають» увесь фон.
  4. Стежте за фоном!! І це не жарт. Фон має бути «другорядним» лише візуально, але, насправді, він дуже важливий. Фон має бути логічно пов'язаним із вашою моделлю — гармонійно доповнювати її зображення, допомагати розкрити головну ідею вашої фотографії. Навіть якщо фоном є абсолютно біла або чорна стіна в студії. Інакше ваша фоторобота буде не художнім портретом, а фотографією людини на випадковому фоні. Не вірите? Спробуйте зробити гармонійний портрет щасливого малюка на чорному тлі.
  5. Кадруйте! Кращий друг фотографа — ножиці. І найліпше якщо вони «працюють» ще до моменту натискання на кнопку спуску затвору фотоапарата — в голові фотографа. Все дуже просто: якщо можна без зміни загального сенсу щось відрізати — треба відрізати. Якщо ви не можете пояснити навіщо потрібен в кадрі той чи інший елемент зображення — він там не потрібен.
  6. Дивуйте! Гарний портрет — це той, який надовго запам'ятовується глядачеві, западає йому в душу. Повірте, симпатичні дівчата із розпущеним волоссям та потупленими очима вже давно, м'яко кажучи, нікому не запам'ятовуються... Зрозумійте просту річ — якщо ви вирішили в своєму класичному портреті «розкрити таємницю жіночої душі», то в підсвідомості глядача ви конкуруєте із тисячами інших, в тому числі геніальних, фотографів і художників — аж до самого Леонардо з його «Мона Лізою». Чесно кажучи, якщо ви читаєте ці рядки — вам навряд чи вдасться перемогти в цій конкуренції.
  7. Знімайте багато! Якщо у вашого фотоапарату є режим серійної зйомки — користуйтесь ним. Люди — живі істоти, тому вони постійно блимають очима, крутяться, весь час хоч трохи, але змінюють вираз свого обличчя. Зробіть замість 10 кадрів 100 — і ви будете мати з чого вибирати. Лише професійні моделі знають, які вирази обличчя їм пасують, і вміють їх довго тримати перед камерою. Якщо ж ви фотографуєте звичайну людину, то розраховувати можна тільки на власне фотографічне везіння. Отже, варто підстрахуватись кількістю зроблених кадрів.
  8. Знімайте ще більше!! Весь час носіть фотоапарат з собою та фотографуйте всюди де стає нагода — від перехожих на вулиці до власного шефа на роботі чи викладача в аудиторії; від жебрака, що спить на лавочці, до гламурної ляльки, з якою ви щойно познайомились в клубі. Вміння приходить з досвідом. Тому фотографуйте, дивіться що у вас вийшло і аналізуйте що так, а що не так. Іншого шляху до майстерності не існує.
  9. І остання, але дуже важлива, порада — Любіть своїх моделей! Адже, фотограф знімає, в першу чергу, не навколишній світ, а самого себе. І все що ви відчували під час натискання на кнопку — залишиться на вашій фотороботі. Що це буде — любов чи щось інше — вибирати вам.

За матеріалами:

www.prosvit-photo.org.ua

 
Дзеркальні фотоапарати 2011 року

У даній статті розглядаються лише цифрові дзеркальні фотоапарати Canon і Nikon. Причиною цьому є кілька відомих всім фактів. Canon і Nikon займають лідируючі позиції в області розробки і виробництва дзеркальних фотокамер. Вони лідирують з величезним відривом від інших виробників (приблизно 70% дзеркальних фотоапаратів, що продаються становить продукція саме цих двох виробників). Модельний ряд цих виробників, стабільний і регулярно оновлюється, що дає можливість отримати чітку і ясну картину, яка відображатиме справжній стан речей на ринку. До того ж, з великою ймовірністю, приз «кращий фотоапарат 2011 року» отримає камера саме від цих виробників.

Модельний ряд дзеркальних фотоапаратів 2011 року.

Отже, в 2011 рік ми входимо не тільки зі значно збільшеним модельним рядом в обох компаніях, але і з істотною кількістю новинок як початкового, так і просунутого рівня.

Canon

Тут модельний ряд виглядає так: камери початкового рівня - 1000D/500D/550D, для просунутих любителів новітній Canon 60D (вийшов на початку листопада 2010 р.) і все ще актуальний EOS 7D, повний кадр - 5D Mark II. Моделі EOS 450D і EOS 50D пов'язані відповідно з початковим і просунутим рівнем не будемо враховувати, оскільки, швидше за все вони повністю перестануть продаватися до самого початку 2011 року, а можливо і до кінця 2010. Виходить, модельний ряд любительських фотоапаратів на 2011 рік у Canon складається з 6 камер.

З очікуваних новинок, які будуть випущені безпосередньо в 2011, швидше за все можна чекати тільки заміну моделям EOS 1000D і EOS 550D. Тобто, новинок варто очікувати тільки в сегменті камер для початківців-любителів.

АПД. від 07.02.11 - Canon анонсував вихід Canon EOS 1100D і Canon EOS 600D

Nikon

Тут ситуація виглядає цікавіше. Ось модельний ряд цифрових дзеркальних фотоапаратів компанії на кінець 2010 року, початок 2011 року: початковий рівень D3100/D5000, середній рівень D90/D7000/D300s, повний кадр - D700. Модель Nikon D3100, швидше за все, буде замінена до середини 2011 року, так як моделі початкового рівня оновлюються раз на рік, D5000 теж підлягає заміні у зв'язку зі старістю, Nikon D90 є моделлю середнього рівня, їх оновлюють рідше, але і їй майже 2,5 роки. З D90 ситуація багато в чому незрозуміла через випуск D7000. Чи стане він заміною D90, чи можливо ця модель займе місце між D90 і D300s? Якщо перше, то, швидше за все на одну новинку від Nikon в 2011 році буде менше. Якщо ж друге, то варто очікувати поновлення і цієї моделі. Крім цього, може оновитися і повнокадровий D700, але ймовірність цього приблизно «п'ятдесят на п'ятдесят».

Основні тенденції.

Розширення модельного ряду. Безумовно, такого широкого модельного ряду у виробників цифрових дзеркальних фотоапаратом не було ніколи і швидше за все, він буде надалі розширюватися. Користувачі від цього тільки виграють. Буде простіше підібрати фотоапарат під свої потреби.

Відеозйомка в Full HD як стандарт для дзеркальних фотокамер. Це стало зрозуміло ще на початку 2010 року. Зараз, навіть ті виробники, які тягнули до останнього, стали ставити дану опцію у свої камери. Звичайно, ще є ряд істотних недоліків у реалізації відеозйомки в дзеркальних фотокамерах, наприклад запис шуму приводу автофокусу, під час фокусування або невеликий час безперервного запису відеоролика, але з цим можна легко впоратися і швидше за все виробники реалізують бездоганну відеозйомку протягом декількох найближчих років.

Збільшення максимального значення чутливості ISO і зниження рівня шуму на високих значеннях ISO. Може, не всі пам'ятають, як шуміли перші цифрові дзеркальні камери на значеннях ISO понад 400 одиниць. Кількість світлового та кольорового шуму було настільки велике, що знімати з перевищенням значення ISO більше 400 одиниць означало ризик втратити основний колір серед білих, червоних і синіх вкраплень. Nikon D90, який випускається донині, і який вважався дуже прогресивним всього 2 роки тому, може похвалитися максимальним значенням чутливості ISO 6400 одиниць. Нова модель Nikon D3100, будучи наймолодшою ​​в серії дзеркальних фотоапаратів Nikon, дозволяє встановити значення чутливості ISO в 12800 одиниць, а для D7000 що є аналогом D90 межею служить цифра 25600 одиниць. Крім цього, нові моделі «шумлять» значно менше своїх більш ранніх побратимів. Свою роль в цьому зіграли і більш нові матриці, і більш досконалі системи шумозаглушення. Надалі, і те і інше буде тільки вдосконалюватися, і кожна нова модель буде мати кращий результат в цій сфері, ніж попередня.

Розширення можливостей системи Live View. Live View означає можливість здійснювати компоновку кадру через екран, а не тільки через видошукач, як це було раніше. Іншими словами, Ви можете бачити те, що ви знімаєте на РК-екрані своєї камери. Спочатку, при використанні цієї системи не було навіть можливості автофокусування. Тепер у Live View присутнє не тільки автофокусування, а й авто фокусування, що стежить та автофокусування з пріоритетом особи. Щоправда, останні два види присутні поки не у всіх моделях. Але, дайте час ... До речі, відеозйомка в цифрових дзеркальних фотоапаратах працює теж тільки через систему Live View. Canon, для більшої зручності користувача, навіть змінив співвідношення сторін екрану. Було 4 / 3, стало 3 / 2. Зроблено це для того, щоб під час фото або відеозйомки за допомогою РК-екрану не виникало чорних смуг зверху і знизу кадру, і зображення займало б весь екран. Загалом, прогрес очевидний, але і можливості для подальшого зростання теж є. Наприклад, збільшення швидкості автофокусування в режимі Live View.

Загалом, виробникам є куди рухатися, а завдяки конкуренції, цей рух, схоже, буде відбуватися вічно, і з кожним роком фотоапарати будуть ставати все кращими і кращими. Нам же залишиться тільки насолоджуватися результатами.

За матеріалами: ifocus.ru

 
Принципи фотографії «Фотооснови й фотонюанси»
Джерело: Мабіла Автор: Анастасія Різоль

У гонці за мегапікселями в камерах мобільних телефонів, компанії семимильними кроками наближаються до показників, до яких виробники цифрових фотоапаратів ішли роками. Таким чином, виходить, що сьогодні можна купити дорогий телефон, або дешеву цифромильницю з однаковою кількістю пікселів. Камери сьогоднішніх телефонів рясніють все більшою кількістю налаштувань, кількість яких наближається до таких в повноцінних мильницях. І не за горами, напевно, той камерофон, у якому крім інших режимів, буде ще й режим повністю ручних налаштувань. Можливо, нас очікують і набагато більші сюрпризи, адже ще кілька років тому камер у телефонах і в згадках не було, так що все в цьому світі можливо. Питання про якість фотографій у випадку з фотоапаратом і камерофоном залишимо для дослідження в наступному нашому матеріалі, а от схожі моменти в налаштуваннях фотоапаратів і камер телефонів - це саме тема нашого сьогоднішнього матеріалу. Отже, баланс білого, експозиція, діафрагма, витримка, ГРЗП й ISO -  головні герої цього матеріалу.

Баланс білого

Те, яким ми одержимо знімок у цифровому варіанті, залежить від багатьох факторів, але в основному, найбільш значних не так вже й багато. Один з них - баланс білого кольору. Справа в тому, що людське око бачить білі кольори однаково, незалежно від навколишнього освітлення за рахунок «постобробки», яку здійснює мозком у процесі сприйняття. Те ж відбувається й з іншими кольорами - червоний, синій, жовтий й ін. для нас виглядають однаково незалежно від освітлення, за винятком відтінків, звичайно ж, і саме тому за еталон простіше брати так звану «точку білого». У всіх цифрових фотоапаратах і камерофонах є можливість встановлювати ББ, однак найчастіше автоматичного балансу виявляється цілком достатньо.

На фото наведено кілька варіантів балансу білого при тому самому освітленні - флуоресцентні лампи.

ББ «авто»                                                ББ «тінь»

ББ «лампа розжарювання»                          ББ «флуоресцентна лампа»

Як бачимо, автоматичний і флуоресцентний баланс білого, у цьому випадку, дали практично ідентичну картинку.

Якщо ж мова йде про повноцінний фотоапарат, то тут все дещо складніше. Бувають ситуації, у яких попередньо встановлені режими балансу білого не здатні коректно впоратися з поставленим завданням (приміром, при змішаному освітленні). І якщо вам необхідно, щоб кольори, які ви отримали, максимально відповідати тому, якими ви їх бачите, то найкраще скористатися ручним налаштуванням балансу білого. Процедура налаштування полягає в тому, що ви встановлюєте ББ у режим ручного налаштування й робите знімок об'єкта (або частини об'єкта) колір якого максимально наближений до білого. Потім у меню апарата у відповідному пункті вибираєте цей знімок, на основі якого пристрій робить свої «висновки» про те, як при цьому освітленні виглядає «білий» і при обробці наступного знімка вносить необхідні корективи.

Знімок до заміру ББ Знімок після заміру ББ

Але іноді «неправильно виставлений» ББ може навіть прикрасити фотографію й додати їй щось на зразок тонування, якщо такої функції у фотоапараті немає. Наприклад, у похмуру погоду автоматичний ББ перетворює фотки в «сумовите самі знаєте що», у той час як ББ «сонячно» додасть їм симпатичний холодний відтінок.

ББ «авто»                                                  ББ «сонячно»

 

Експозиція

Наступний важливий, і, напевно, найважливіший фактор - це експозиція. Іншими словами, від правильно виставлених параметрів експозиції залежить те, наскільки темним, або світлим вийде знімок. Під експозицією мається на увазі кількість світла, що попадає на матрицю з певною світлочутливістю. Кількість світла, у свою чергу, залежить від двох основних параметрів:

- розміру відносного отвору (діафрагми), і, отже, потужності світлового потоку

- тривалості експонування, тобто тривалості витримки замка.

При певному освітленні кожному значенню діафрагми відповідає оптимальне значення витримки. Для одержання того самого результату, у плані освітленості об'єктів, можна використовувати різні значення основних показників. Наведемо два приклади фото:

діафрагма 5.6, витримка 1\15 сек.              діафрагма 8, витримка 1\8 сек.

Як бачимо, за ступенем освітленості знімки абсолютно однакові. Різниця в процесі фотографування полягала в тому, що в першому варіанті відносний отвір був більшим (відкритим), і знадобилося менше часу (1\15 сек.), щоб знімок виявився досить проекспонованим. У другому варіанті отвір був меншим, тому для достатнього потрапляння світла на матрицю треба було більше часу (1\8 сек.). Проте, результат ідентичний. Однак різниця в цих двох знімках все-таки є, хоч, на перший погляд, вона й не помітна, і полягає ця різниця в глибині різкості, про яку ми поговоримо трохи пізніше.

Витримка

Для початку, розберемося з тим, що таке «витримка». Тривалість експонування (витримка) - це інтервал часу, протягом якого замок камери залишається відкритим, у результаті чого на матрицю потрапляє світло. Щоб обійтися без зайвих церемоній, прийнято говорити «витримка довга» й «витримка коротка». Іншими словами - короткі витримки призначені для зйомки в сонячну погоду й для зйомки рухливих об'єктів. А довгі витримки застосовуються переважно під час зйомки видів нічного міста й нічних пейзажів. Не варто плутати з «нічними портретами». Для нічних портретів застосовується переважно спалах, у результаті чого, як правило, виходить переляканий фотографований з ефектом червоних очей, на фоні власної тіні (це за умови, що спалах досить потужний). Хоча можна й експериментувати, наприклад,  знімати нічний портрет у режимі нічного пейзажу. Тоді виходить розмазаний портрет на фоні, наприклад, гарного західного неба.

Дуже часто у фотоапаратах і камерофонах можна зустріти такий , або такий значок. Цей символ, умовно кажучи, позначає шкалу експозиції. Якщо в апарату немає можливості вручну встановити показання витримки й діафрагми і, як результат, одержати більш світлий, або більш темний кадр, пристрою за допомогою такої шкали можна «підказати» про своє бажання переекспонувати, або недоекспонувати кадр - встановити повзунок у плюс, або в мінус, відповідно. У камерофонах навіть є налаштування «перетримування» й «недотримки». Це значить, що кадр буде зроблений з використанням більш короткої, або більш довгої витримки щодо оптимальної. Ось приклад недотриманого й перетриманого кадру.

Насправді точно такий же результат (більш світлий знімок) можна одержати, не подовжуючи витримку, а відкриваючи діафрагму (збільшуючи розмір відносного отвору). Однак в автоматичних режимах цифрокомпактів й, зрозуміло, а налаштування камери телефонів, діафрагма, в основному, залишається незмінною - змінюється тільки витримка. Тому дуже часто, через тремтіння камери, фотографії виходять змазаними.

 

Діафрагма

Перейдемо до найскладнішої складової експозиції. Діафрагма - це механізм в об'єктиві фотокамери, що регулює відносний отвір, від розміру якого залежить, скільки світла потрапить на плівку\матрицю. Це, у свою чергу, впливає на те, наскільки світлим або темним вийде знімок. Однак, як ми вже з'ясували, цей фактор можна регулювати за допомогою витримки затвора, що переважно й робиться. Але діафрагма впливає на ще один дуже важливий момент, про який ми вже згадували - на глибину різкості, детальніше про яку ми поговоримо в наступному пункті. А поки, ще трохи про діафрагму. Для її позначення застосовується так зване діафрагменне число (F)- величина, обернена відносному отвору. Це значить, що чим більше ви закриваєте діафрагму, тим більшим числом позначається розмір відносного отвору. І навпаки - чим більше ви відкриваєте діафрагму, тим меншим числом характеризується відносний отвір.

Тобто, 3,5 - це більш відкрита діафрагма, ніж 4,5, наприклад. А коли на об'єктиві, або в його назві ви бачите позначення f / 3,5-5,6 - це значить, що максимальне значення діафрагми в цього об'єктива дорівнює f 3,5 у ширококутному положенні й 5,6 - при зумуванні. Нижче наведені дві фотографії, зроблені при однаковому освітленні й при тому самому показникові світлочутливості й  витримки. Перша картинка світліша, тому що тут f=2,8. На другому знімку f=8, і як результат на матрицю потрапило менше світла, і картинка вийшла трохи темнішою.

діафрагма 2,8, витримка  1\25 сек.           діафрагма 8, витримка  1\25 сек.

Однак не тільки освітленість композиції зазнала змін у зв'язку зі зменшенням відносного отвору (закриттям діафрагми). Як результат, на другій фотографії збільшилася й зона різко зображуваного простору, так звана глибина різкості, або ГРЗП. Однак набагато краще різницю буде видно з іншого прикладу, який ми наведемо після детального пояснення суті терміна «глибина різкості».

Глибина Різкості

ГРЗП - глибина різко зображуваного простору - це відстань між ближньою й дальньою межами різко зображуваного простору, центр якого перебуває в точці фокусування. Глибина різкості безпосередньо залежить від величини діафрагми в момент зйомки, дальності розташування об'єкта й фокусної відстані об'єктива. Тема це досить складна й багатогранна. Існують навіть спеціальні калькулятори для прорахунку необхідної глибини різкості. Однак є кілька аксіом, користуючись якими, за наявності приблизного уявлення про відстань до об'єкта(тів), приблизно можна визначити необхідну діафрагму для отримання потрібної глибини різкості у фото. Перша аксіома: чим більша діафрагма - тим менша глибина різкості, і навпаки - чим менша діафрагма - тим більше деталей потрапить у зону різко зображуваного простору.

f=8

f=2.8


На обох фотографіях точка фокусування націлена на монетку. Якщо придивитися, то видно, що на другому знімку практично всі інші деталі (у тому числі й очі істоти) нерізкі - вони не потрапили в зону різко зображуваного простору через те, що діафрагма була відкрита до максимуму (2,8). Особливо добре це видно в порівнянні з першою фотографією, де діафрагма дорівнює f=8.

Друга аксіома полягає в тому, що чим далі розташовано об'єкт зйомки, тим більше глибина різкості. На наступному знімку показник діафрагми такий же, як і на попередньому (f=2.8), проте, об'єкти, розташовані далі від точки фокусування, вийшли менш розмитими.

f=2,8

Світлочутливість

 

Світлочутливість (ISO), у контексті цифрової фотографії - це менш важливий фактор, оскільки її значення користувач може змінювати за бажанням і за смаком. На відміну від плівкової фотографії, коли фотолюбитель змушений бути зробити певну кількість кадрів плівки з певною чутливістю, щоб не засвітити вже наявні кадри, і тільки після цього міг замінити плівку на більш, або менш світлочутливу.

У хімії світлочутливість - це здатність речовини або матеріалу змінювати свої хімічні або фізичні властивості під дією світла. Світлочутливість фотоматеріалу - це здатність фотографічного матеріалу утворювати зображення під дією світла. ISO - величина, що характеризує чутливість плівки\матриці до світла. Оскільки ми говоримо переважно про цифрову фотографію, то про світлочутливість ми будемо говорити у відношенні до матриці. Чим вища світлочутливість сенсора - тим менше світла необхідно для експонування (фотографування). Це дуже виручає під час зйомки без спалаху в умовах недостатнього освітлення. Однак з підвищенням світлочутливості сенсора (з підвищенням ISO), на фотографіях проявляється більша кількість шумів. На знімку шуми виглядають як хаотично розподілені кольорові плями.

 

 

На фото нижче наведено фрагмент лівої «зіниці» цієї істоти, сфотографованої з різними значеннями ISO:

ISO=100                                             ISO=1600

Матриця - невеликий сенсор, покритий датчиками - тобто пікселями, які перетворюють світло в електричний сигнал. Як ми вже згадували в попередньому матеріалі, чим більше фізичний розмір датчика, тим більша площа, здатна поглинути світло й тим, відповідно, нижчий рівень шуму на знімку. Особливо сильно шуми виявляють себе в зонах з недостатньою освітленістю - у тіньових ділянках. Якщо уважно розглянути одну, цілком нормальну за якістю фотографію, зроблену при нормальному освітленні й на низькому рівні ISO, то можна помітити що в її темних ділянках є шум.

На цієї фотографії наведено три варіанти фрагмента вуха вже згаданої нами істоти. Всі три фото були зроблені при оптимальних варіантах експозиції з різними ISO.

ISO=100                           ISO=400                         ISO=1600

Є й інший момент у вияві шумів на фото. Під час роботи датчик має властивість нагріватися, що також впливає на рівень шумів на фото. Саме тому фотографії, зроблені на довгих витримках неодмінно супроводжуються шумами. Чим довша витримка, тим, у результаті, на фото більше шумів.

Ця фотографія - класичний приклад фото на довгій витримці й зроблена вона при ISO 100. Однак нижче наведений 100% кроп виділеного фрагмента:

Отже, думаю, що основні моменти ми обговорили. У подальших публікаціях ми маємо намір копати глибше, оскільки сподіваємося, що подібні матеріали будуть Вам корисні, або як мінімум - цікаві.

     
 


Сторінка 4 з 4